Усний журнал «Козацька слава житиме в віках»
Вікова категорія: учні 7-8 класів.Форма проведення: усний журнал.
Мета: поглибити знання дітей про історію козацтва, значення його для найої держави; пробуджувати пізнавальний інтерес до вивчення історії та культури українського народу; виховувати почуття гуманізму та патріотизму.
Обладнання: В центрі зали напис: «14 жовтня — День Захисника України і День українського козацтва», нижче другий напис: «Козацькому роду нема переводу», а також портрети українських гетьманів, фотографії козацьких клейнодів (булава, бунчук).
Зміст
Вступне слово вчителя.
Сторінка 1. Історія козацтва.
Сторінка 2. Козацькі традиції українського народу.
Сторінка 3. козацькі розваги.
Сторінка 4. Висновки.
Вступне слово вчителя. З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їх Батьківщина не раз переживала найважчі випробування, коли гинули сотні, тисячі, мільйони її дочок і синів, і потім, мов казкова птаха Фенікс, відроджувалась, виростала з пожарищ, руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.
Слава про волелюбних козаків-запорожців линула широким світом.
Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. 14 жовтня — свято Покрови, особливо шанують ті, хто нині відроджує славні традиції українського козацтва, адже ж саме вона була покровителькою козацтва. День українського козацтва ми відзначаємо на свято Покрови Пресвятої Богородиці. З незапам’ятних часів наш народ обрав своєю заступницею Божу Матір. Мабуть, іще тоді, як, за переказами, у древньому Царгороді (нині Стамбул) блаженний Андрій і його учні під час богослужіння побачили дивне видіння — Богородиця в оточенні ангелів та святих апостолів простирала свій омофор (покривало) над головами людей, що були у храмі, рятуючи їх.
Божа Матір завжди була захисницею козаків. Її храм стояв у центрі Січі. У найтрагічніші, найважчі роки в історії України люди будували церкви, присвячені Покрові. Як свідчать історики, найбільше таких храмів звели в ХV столітті, коли рідна земля знемагала, пошматована між Річчю Посполитою, Московським царством та Османською імперією, а український народ вів криваву боротьбу за свою незалежність. 14 жовтня, саме на Третю Пречисту, у Козацькій державі відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана і вирішували, як жити далі. Ця традиція відродилася, і День Покрови Пресвятої Богородиці визначено Днем українського козацтва.
Нині в світі існують 22 міжнародні та всеукраїнські козацькі організації. В них налічується близько 800 тисяч козаків. То ж не випадково в Україні проходить свято козацької слави.
Сторінка 1. Історія козацтва. Учениця.
Червоніють маки, червоніють кров'ю —
Кров'ю, що лилася ріками віки,
Червоніють маки ген по Придніпров'ю,
Як козацька слава з Божої руки.
(В.Письменний.)
Учень. Про Українське козацтво, Запорозьку Січ — явище унікальне в світовій історії, вже написано і сказано багато, впродовж кількох сторіч триває дискусія щодо історії його зародження і розвитку. Вже висловлено безліч версій на цю тему — від цілком реальних, логічних, я б сказав, навіть примітивно-заземлених до фантастичних. Одна з них, на мою думку, найвірогідніша, і логічно вмотивована, викладена в праці видатного українського вченого Григорія Нудьги «Республіка козаків», яку 2005-го року вперше видав окремою книгою Всеукраїнський Благодійний Фонд імені Петра Калнишевського у воєнному видавництві «Варта» (Київ» в серії «Військово-патріотична бібліотечка» Як пише Григорій Нудьга, в літературі про козаків і Січі багато уваги відводиться питанню походження цього явища і з’ясовування виникнення назви «козак».
Учень.
Хлопці, браві козаки, не забудем, а піднімем
Тую славу...
Од слова до слова
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми...
Спитаймо тоді себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
(За Т.Г.Шевченком. «І мертвим, і живим...»)
Учениця. Питання походження терміну так багато займало уваги в іноземців, що німецький учений Ф.Боденштедт, пишучи невелику розвідку про козаків, звернувся до європейців з проханням менше дискутувати про походження слова «козак», а більше віддавати сил на справжню історію цих воїнів та їх велику роль у відстоюванні культури Європи проти руїнницьких орд Азії. Цікаво, що Ф. Боденштедт наголосив на великих традиційних зв’язках Січі з народом і підкреслив, що до цієї республіки приймали за умови, що вступаючий воїн визнає християнську віру і приймає українську мову. Ще у древньому рукописному джерелі «Таємна історія монголів» (1240 рік) згадується «козак», як назва легко озброєного вартового воїна. Первісно козаки справді несли службу вартових на південних степах, де повсякденно могли з’явитися монгольські чи татарські орди.
Учень. До найдавніших згадок у світових писемних джерелах слова козак (що стосується України), є нотатка в грецькому «Синаксарі» ХІІ століття (знайдено у Судаку, Крим) про смерть якогось молодого чоловіка на ім’я Альмальчу. Під 1308 роком тут власник книжки записав: «17 травня. Цього дня умер раб божий Альмальчу син Самка, ой — молодик, убитий мечем козаків». Це один із найдавніших документів, у якому засвідчено наслідки партизанської боротьби українського козацтва проти монгольських орд. У перші роки, створені загони партизан — вільних воїнів, козаків «караулів» на південних степах, часто складалися з цілих родин: батьки, діти, жінки — і воювали вони за свою незалежність досить мужньо і жорстоко проти всього чужого, що несло неволю.
Учениця. Військові традиції, своєрідне лицарство, що мало захищати народ і його віру, зародилися ще за часів Київської Русі не без впливу візантійських та західноєвропейських віянь. І тут дослідники вбачають початкові явища, що сприяли потім виникненню козацтва й Січі з їх своєрідними принципами організації військового співжиття, демократичних форм правління. Як висловився з цього приводу академік Михайло Грушевський, «...воно послужило потім взірцем і джерелом для того народного лицарства, яке згодом, з різними змінами і новими домішками, вилилось в обиході козацьким». Тими «новими домішками» М. Грушевський вважає демократизм суспільного життя придніпровського населення і його прагнення до незалежності, на що звернув увагу також М. Дашкевич у своєму дослідженні про Болохівську землю. У ХІІ-ХІІІ століттях між річками Південний Буг і Тетеревом існувало невеличке українське князівство, звичаї і суспільні порядки якого дуже нагадують козацькі, запорозьке життя. Дехто, в т.ч. і М. Дашкевич, вважають, лицарські звичаї, які розвинулися в цьому князівстві, породили козацтво й козацькі вольності Січі.
Учень. Спроби пов’язати історію козацтва з минулим Київської держави та лицарством княжих часів — давні. Тут необхідно нагадати, вперше запропонував ще історик М. Костомаров: «Козачество уже в своем существе возникло в ХІІ-ХІІІ веке». Близько до цього стояв і М. Максимович. Однак, слід підкреслити, що найбільше вплинуло на формування козацтва лицарство княжої дружини, особливо після падіння Києва 1240 року. Коли держава упала, частина знаті, князів кинулася рятуватися на Волині, частина в Галичині. А куди ж мало йти княже військо? Частина його мандрувала з своїми господарями, а частина, як на нашу думку, з власної ініціативи, а можливо й за намовою князя, вирішила вести боротьбу з монголами партизанським способом. Цілком природно, що традиції Київської держави (демократизм, збереження звичаїв і т. п.) воїни ретельно зберігали і трималися при організації свого життя й військового укладу і в козачих загонах. Навіть у звичаях, в організації ладу, збереженні подібної зовнішності, одягу і способів ведення бою.
Учениця. У науковій літературі відомий словесний портрет князя, даний візантійським письменником та істориком Левом Діаконом у своїй історії воєн. Діакон супроводжував імператорів у військових походах, робив замітки про бої, зустрічі з різними посольствами і делегаціями. У одній з таких зустрічей близько 990 року Лев Діакон спостерігав розмови київського князя Святослава з візантійським імператором і так описав київського гостя: «Середнього зросту, не занадто великий, але і не низький, брови мав густі, очі сині, ніс короткий, борода поголена, на верхній губі густе і довге волосся (вуса), голова зовсім поголена, з одного боку висів чуб», тобто «оселедець», якого за традицією носили й запорожці. «Оселедець», очевидно, носили й князі воїни, він («оселедець») був ознакою приналежності до лицарської касти воїнів. З княжими воїнами ця звичка носити «оселедець» перейшла до козаків і була традиційно узаконена на Січі. Вуса, поголена борода, «оселедець» стали традицією для козацтва, січовиків. Це характерні риси її зовнішності, ніби природний «мундир».
Учень. Козаки не тільки зберігали традиції княжого Києва, а при нагоді говорили про це і не тільки вони самі, а й українське духовенство та діяч культури XVI-XVII століть. Київські духівники, благословляючи на ратні подвиги козаків у XVII столітті, закликають козаків боронити віру, народ, землю рідну відважно, по-лицарськи, пам’ятаючи при цьому, що вони спадкоємці воїнів Київської Русі. («Книга о вере единой, святой, соборной апостольской церкве», Київ). Київські владики в своєму меморіалі до польського уряду від 28 квітня 1621 року категорично заявляли, що запорозькі козаки — це продовження лицарства Київської держави, а не «простаки», які не мають ані знання, ані розуму, їх коріння — в минулому. «Се ж бо те плем’я славного народу руського, з насіння Яфетового, що воювало Грецьке цісарство морем Чорним і сухопуттю. Се з того покоління військо, що за Олега, монарха Руського, в своїх моноксілах по морю й по землі (приробивши до човнів колеса) плавало і Константинополь штурмувало. Се ж вони за Володимира Святого монарха руського, воювали Грецію, Македонію, Ілірик... Бог керує ними і він то тільки знає, нащо він заховує ті останки тої старої Русі...»
Учениця. Згодом  ідея об’єднати, організувати козаків, воїнів, партизан в одну цілість приваблювала багатьох сучасників, а навіть воєвод та старост придніпровських земель. Добрі наслідки спільної антимонгольської боротьби не викликали ні в кого сумніву, навіть у польського короля чи московського царя, але вельможі боялися військової організованої сили українського народу, бо вона поверне зброю і проти їх тиранії, як це згодом і сталося.
Сторінка 2. Козацькі традиції українського народу
Учень. Свято Покрови — козацьке і загальноукраїнське . 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Дівки, яким надоїло дівувати, в свято Покрови потайки просять: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
Учениця. Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.
Для того, щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, і розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:
Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити.
Учень. На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі – холодною, із Заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Цікаво, що в народі зберіглося повір’я , що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.
Учениця.  Для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Сторінка 3. Козацькі розваги Вікторина Вчитель.
1. Як козаки голили собі голову?
2. Який одяг носили козаки?
3. Якого кольору був стяг Запорозької Січі?
4. Які ви знаєте символи влади Гетьмана України?
5. Хто був першим і останнім Гетьманом України?
6. Про що мріяв Іван Мазепа?
7. Назвіть відомих вам гетьманів України.
8. Коли і ким була зруйнована Запорозька Січ?
9. Який період в історії України названо «Руїною»?
10. Коли і де була підписана угода між Росією і Україною?
Завдання 1.Про Байду Вишневецького ходили в народі легенди, а також пісні. Одна з них («Пісня про Байду») вивчається в 6-му класі. Зараз подивимося, хто краще знає текст цієї пісні. Умова така: перша команда починає 4 рядки, потім черга другої... Переможе та команда, яка не зіб'ється, не переплутає слова.
Завдання 2. Назвати якомога більше прислів'їв про козацькі чесноти: вправність, сміливість, кмітливість, безстрашність. (Для прикладу ведучий звертається до запиту в залі: «Козацькому роду нема переводу».)
Завдання 3. Назвати якомога більше епітетів до іменника «козак». (Хоробрий, сміливий, мудрий...)
Підсумки літературного конкурсу підбиває учитель української мови і літератури.
Завдання 4. Часто козакам доводилось переплВедучий. На Січі жінок не було. Тому козакам доводилось усе робити самим. Вони вміли смачно готувати. Оголошується кулінарний конкурс. (Хлопці мають записати рецепт козацького кулешу.)
 Козацькі змагання
1. Часто козакам доводилось перепливати Дніпро, Чорне море, а тому в них мали бути добре розвинуті легені. Завдання для двох козаків з різних кошів: трьома видихами наповнити повітрям кульки (повітряні). У кого більша кулька, той має розвинутіші легені.
2. Конкурс на витривалість. Стрибки зі скакалкою. Хто довше прострибає.
3. Конкурс на точність. Потрібно тенісним м'ячиком влучити в футбольний м'яч.
4.Вірним другом для козака був кінь. Стрибки через спортивного коня.
5. У бою козаки були один за всіх і всі за одного. Перетягування каната.
Підсумки спортивного конкурсу підбиває вчитель фізичної культури.
 Учень.
Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!..
(Т.Шевченко. «Тарасова ніч».)
Сторінка 4. Висновки
Учитель. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Учень.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України!